Isaiah 65

Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, — 1вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві! 2Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. 3До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“ 4Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її? 5До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. 6

Друга мова Білда́дова: Світло безбожних погасне

7І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав: 8„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо! 9Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні? 10О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́? 11Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його: 12його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його, 13стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада! 14Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: 15пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, — 16на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці. 17Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х. ▼

▼Ориґінал дає: і пхають його по ногах його.

18Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене. 19Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти. 20Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш... 21Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка. 22Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не. 23Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому. 24Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його. 25У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.